обновляти

ОБНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОБНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. обно́влять; док.

1. що. Усуваючи пошкодження, руйнування і т. ін., надавати чому-небудь старому вигляду нового; оновляти.

Поки він обновлював хату знадвору, мати оздоблювала її зсередини (В. Земляк);

Переїхавши на Україну, Єремія на диво обновив предківський замок (О. Стороженко);

Щеврик уже прилетів, уже обновив своє гніздечко (Григорій Тютюнник).

2. кого, що, перен. Змінюючи, поліпшувати що-небудь, робити кращим когось.

Спільна праця землю обновля (С. Крижанівський);

Ну, як, Степане? Що думаєш далі робити? Ти вже її, Соломію, не обновиш. Такою, як була, такою й зостанеться... (В. Кучер);

// Відроджувати, оживляти.

Зникне швидко пануюче горе: Обновить твою душу весна (П. Грабовський);

І хочеться знов їй себе обновити, Щоб все, як і спершу, вбачала вона, Щоб вірити знову і знову любити Могла вона (В. Самійленко).

3. що. Замінювати новим що-небудь старе.

Чому він, дурний, не схотів обновити старої на нову шкуру?! (Панас Мирний);

// Змінювати внесенням нового, свіжого, поповнювати чимось іншим.

[Меценат:] Без варварів не обійтися, бо ми вже мусим обновляти кров, знесилену від праці та розкошів (Леся Українка).

4. розм., рідко. Вперше використовувати, застосовувати яку-небудь річ.

Він зробив гостинний жест, запрошуючи гостя до круглого столика в кутку. Певне – коли ж і обновити цей круглий столик.., як не тепер? (Ю. Смолич).