оборонятися

ОБОРОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, ро́нишся, док.

1. Захищатися, боронитися від замаху, нападу, удару і т. ін.; відбиватися.

Кажани пішли черкатись: Так їх хмарою й летить... Гриць, було, оборонятись, Далі плюнув та й мовчить! (Я. Щоголів);

На дорозі з усіх сил оборонявся від собаки якийсь незнайомець (В. Гжицький);

Близнята рвонули до себе рожни, вихопили їх, підняли на Матвія, а він навіть арапника не підняв, щоб оборонитися (М. Стельмах);

// Відстоювати себе; давати відсіч кому-небудь (у розмові, суперечці і т. ін.).

– А які ж бо ви... нехай Бог сохранить, – оборонявся наляканий Іван од наступаючої на нього Соломії (М. Коцюбинський);

Інша на їхнім місці оборонялась би, а Ганна Антонівна тільки ручкою махнуть (Ю. Яновський);

// Оберігатися, рятуватися від чого-небудь небажаного, неприємного.

Тільки й обороняється Марина од нелюба думкою про милого (І. Нечуй-Левицький);

Вона .. пішла вниз стежкою між деревами, часом піднімаючи вгору білу тонку руку, щоб оборонитися від галуззя, не видного в темряві (Л. Первомайський).

2. Відбивати наступ, атаки противника під час воєнних дій.

Ворог шалено оборонявся в набережному районі (О. Гончар);

– Я точно знаю, що в тих, що наступають, жертв завжди більше, ніж у тих, що обороняються (Григорій Тютюнник).

3. тільки недок. Пас. до обороня́ти.