1. Словник української мови у 20 томах

обоєчко

ОБО́ЄЧКО, невідм., числ., збірн.

Пестл. до обо́є.

Зоя Жмут добра ґаздиня .. І худоба в неї не була найгіршої породи, й коні, й поля обоєчко з Павлом доробилися (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обоєчко — обо́єчко числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  2. обоєчко — невідм., числ. кільк., збірн. Зменш.-пестл. до обоє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обоєчко — ОБО́ЄЧКО, невідм., числ., збірн. Зменш.-пестл. до обо́є. Зоя Жмут добра газдиня.. І худоба в неї не була найгіршої породи, й коні, й поля обоєчко з Павлом доробилися (Коб., III, 1956, 466). Словник української мови в 11 томах
  4. обоєчко — ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т. Словник синонімів української мови