обоє
ОБО́Є, обо́х, числ., збірн.
Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона.
Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Марко Вовчок);
Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт – і обоє вискочили на берег (М. Коцюбинський);
// Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.).
Мало хто здоровіший знайдеться в селі за Свирида Яковлевича, а от ні його сила, ні його прості риси обличчя не передалися дітям – обоє, крапля в краплю, пішли в матір (М. Стельмах);
// Уживається на означення двох однакових предметів, назва яких має форму середнього роду або лише множини.
[Маша:] Заплющ одне око... [Оксана:] А вона обоє заплющує, щоб не так страшно (І. Микитенко);
Обоє дверей;
// Уживається на означення двох названих або відомих осіб однієї статі; обидва, обидві.
Та й зареготалися обоє [парубки], як два бики заревли на все поле (Панас Мирний);
Обоє, і писар і старшина, вивалилися з саней у сніг (С. Васильченко);
Побачивши, що Марина стоїть серед кімнати, Ліда схопила її в обійми.., і вони обоє впали в м'яку теплу постіль (Л. Дмитерко).
◇ Голосува́ти обома́ рука́ми див. голосува́ти;
Гребти́ під (до) се́бе [обома́ рука́ми (обіру́ч)] див. гребти́;
Диви́тися обома́ (рідко в оби́два) див. диви́тися;
(1) Обо́є рябо́є, зневажл. – схожі між собою якимись рисами характеру, поведінкою і т. ін.; однакові в чомусь.
[Шило:] Та цур йому згадувати: обоє рябоє (М. Старицький);
Про це скупе подружжя кажуть, що вони обоє рябоє (М. Стельмах);
– А Христина його ждала? – Де вже. Як повіялася в ту евакуацію, так вернула, переказували, з іншим. Обоє рябоє (П. Дорошко);
Обоє рябоє – і населення, і ми. Всі однаково з убогенькими душевними габаритами. Міщанин на міщанині (О. Довженко);
// жарт. зайняті однією справою.
– Я нічого не хочу, але чого ти приндишся? Ми тепер обоє рябоє. Я колгоспник, і ти тракторист (Б. Харчук).
Значення в інших словниках
- обоє — обо́є числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- обоє — Обох, числ. збірн. З певним родом не пов’язаний. Обоє – молодиця й дівчинка – всміхнулися (Марко Вовчок); Обоє вони, і чоловік і жінка, не були людьми лихими (М. Літературне слововживання
- обоє — обох, числ. кільк., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. || Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обоє — ОБО́Є, обо́х, числ., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Вовчок, І, 1955, 3); Соломія вхопила за гіллячки... Словник української мови в 11 томах
- обоє — гребти́ під (до) се́бе (обома́ рука́ми (обіру́ч)) що і без додатка, зневажл. Бути зажерливим, збагачуватися, перев. нечесним шляхом. І в чому ж він помилився сам? ..Чому ж такий нещасливий? І вдома, й на роботі. Фразеологічний словник української мови
- обоє — ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т. Словник синонімів української мови
- обоє — Обо́є, обо́х, обо́м, обома́ (непр. відмінки від оба́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обоє — Обо́є, обо́х, обо́м, обома числ. Обое. Въ приложеніи къ людямъ обоє употребляется только въ томъ случаѣ, если говорится о мужчинѣ и женщинѣ вмѣстѣ. Є в мене криниця край перелазу, та вмиємось, милесенький, обоє разом. Чуб. V. 54. ум. обойко. Словник української мови Грінченка