обоє

ОБО́Є, обо́х, числ., збірн.

Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона.

Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Марко Вовчок);

Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт – і обоє вискочили на берег (М. Коцюбинський);

// Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.).

Мало хто здоровіший знайдеться в селі за Свирида Яковлевича, а от ні його сила, ні його прості риси обличчя не передалися дітям – обоє, крапля в краплю, пішли в матір (М. Стельмах);

// Уживається на означення двох однакових предметів, назва яких має форму середнього роду або лише множини.

[Маша:] Заплющ одне око... [Оксана:] А вона обоє заплющує, щоб не так страшно (І. Микитенко);

Обоє дверей;

// Уживається на означення двох названих або відомих осіб однієї статі; обидва, обидві.

Та й зареготалися обоє [парубки], як два бики заревли на все поле (Панас Мирний);

Обоє, і писар і старшина, вивалилися з саней у сніг (С. Васильченко);

Побачивши, що Марина стоїть серед кімнати, Ліда схопила її в обійми.., і вони обоє впали в м'яку теплу постіль (Л. Дмитерко).

◇ Голосува́ти обома́ рука́ми див. голосува́ти;

Гребти́ під (до) се́бе [обома́ рука́ми (обіру́ч)] див. гребти́;

Диви́тися обома́ (рідко в оби́два) див. диви́тися;

(1) Обо́є рябо́є, зневажл. – схожі між собою якимись рисами характеру, поведінкою і т. ін.; однакові в чомусь.

[Шило:] Та цур йому згадувати: обоє рябоє (М. Старицький);

Про це скупе подружжя кажуть, що вони обоє рябоє (М. Стельмах);

– А Христина його ждала? – Де вже. Як повіялася в ту евакуацію, так вернула, переказували, з іншим. Обоє рябоє (П. Дорошко);

Обоє рябоє – і населення, і ми. Всі однаково з убогенькими душевними габаритами. Міщанин на міщанині (О. Довженко);

// жарт. зайняті однією справою.

– Я нічого не хочу, але чого ти приндишся? Ми тепер обоє рябоє. Я колгоспник, і ти тракторист (Б. Харчук).