обоє
ОБО́Є, обо́х, числ., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона.
Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Вовчок, І, 1955, 3);
Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт — і обоє вискочили на берег (Коцюб., І, 1955, 355);
// Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.).
Мало хто здоровіший знайдеться в селі за Свирида Яковлевича, а от ні його сила, ні його прості риси обличчя не передалися дітям — обоє, крапля в краплю, пішли в матір (Стельмах, II, 1962, 105);
// Уживається на означення двох однакових предметів, назва яких має форму середнього роду або лише множини.
[Маша:] Заплющ одне око… [Оксана:] А вона обоє заплющує, щоб не так страшно (Мик., І, 1957, 243);
Обоє дверей;
// Уживається на означення двох названих або відомих осіб однієї статі; обидва, обидві.
Та й зареготалися обоє [парубки], як два бики заревли на все поле (Мирний, І, 1954, 83);
Обоє, і писар і старшина, вивалилися з саней у сніг (Вас., І, 1959, 129);
Побачивши, що Марина стоїть серед кімнати, Ліда схопила її в обійми.., і вони обоє впали в м’яку теплу постіль (Дмит., Наречена, 1959, 169).
Диви́тися обома́ — бути уважним, пильним.
Митько поставив на греблі одного [хлопця], ще й пальцем застеріг: дивитись, мовляв, обома (Головко, І, 1957, 367);
Обо́є рябо́є, зневажл. — один другого вартий.
Значення в інших словниках
- обоє — обо́є числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- обоє — Обох, числ. збірн. З певним родом не пов’язаний. Обоє – молодиця й дівчинка – всміхнулися (Марко Вовчок); Обоє вони, і чоловік і жінка, не були людьми лихими (М. Літературне слововживання
- обоє — обох, числ. кільк., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. || Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обоє — ОБО́Є, обо́х, числ., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Марко Вовчок); Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт... Словник української мови у 20 томах
- обоє — гребти́ під (до) се́бе (обома́ рука́ми (обіру́ч)) що і без додатка, зневажл. Бути зажерливим, збагачуватися, перев. нечесним шляхом. І в чому ж він помилився сам? ..Чому ж такий нещасливий? І вдома, й на роботі. Фразеологічний словник української мови
- обоє — ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т. Словник синонімів української мови
- обоє — Обо́є, обо́х, обо́м, обома́ (непр. відмінки від оба́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обоє — Обо́є, обо́х, обо́м, обома числ. Обое. Въ приложеніи къ людямъ обоє употребляется только въ томъ случаѣ, если говорится о мужчинѣ и женщинѣ вмѣстѣ. Є в мене криниця край перелазу, та вмиємось, милесенький, обоє разом. Чуб. V. 54. ум. обойко. Словник української мови Грінченка