обоє

Обох, числ. збірн. З певним родом не пов’язаний. Обоє – молодиця й дівчинка – всміхнулися (Марко Вовчок); Обоє вони, і чоловік і жінка, не були людьми лихими (М.Коцюбинський); Ярема в воду, Хома на дно; обоє уперті (приказка); Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє (Леся Українка). Пор. обидва, обидві.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обоє — гребти́ під (до) се́бе (обома́ рука́ми (обіру́ч)) що і без додатка, зневажл. Бути зажерливим, збагачуватися, перев. нечесним шляхом. І в чому ж він помилився сам? ..Чому ж такий нещасливий? І вдома, й на роботі. Фразеологічний словник української мови
  2. обоє — ОБО́Є, обо́х, числ., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Марко Вовчок); Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт... Словник української мови у 20 томах
  3. обоє — ОБО́Є, обо́х, числ., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Вовчок, І, 1955, 3); Соломія вхопила за гіллячки... Словник української мови в 11 томах
  4. обоє — обо́є числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  5. обоє — обох, числ. кільк., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. || Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обоє — Обо́є, обо́х, обо́м, обома́ (непр. відмінки від оба́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обоє — ДВО́Є, ДВІ́ЙКО (ДВО́ЙКО) розм.; ОБО́Є, ОБО́ЙКО розм., ОБО́ЄЧКО розм. (на означення двох названих або відомих осіб, предметів різної статі, роду). Був собі дід та баба.. Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, — Усюди обоє (Т. Словник синонімів української мови
  8. обоє — Обо́є, обо́х, обо́м, обома числ. Обое. Въ приложеніи къ людямъ обоє употребляется только въ томъ случаѣ, если говорится о мужчинѣ и женщинѣ вмѣстѣ. Є в мене криниця край перелазу, та вмиємось, милесенький, обоє разом. Чуб. V. 54. ум. обойко. Словник української мови Грінченка