образний
О́БРАЗНИЙ, а, е.
1. Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів (див. о́браз¹ 2).
В образній формі вона [література] відображає всі ті зміни, всі ті суперечності і боротьбу, що відбуваються в людському суспільстві (з наук. літ.);
Образне відтворення живої природи, насамперед квітів, це перша ознака українського народного стилю (І. Волошин);
// Який містить у собі образ.
Образні порівняння в описах і портретних малюнках – характерна риса стилю Івана Ле (з наук. літ.);
Образний вислів.
2. Який виділяється своєю силою, виразністю і т. ін.; яскравий, барвистий, живий (про мову, слово).
Мова Семена Жураховича .. точна й образна (із журн.);
Тож спасибі вам, друзі, за натхненне, за о́бразне слово, Що дало мені змогу всю Молдавію серцем збагнути! (Л. Забашта).
Значення в інших словниках
- образний — о́бразний прикметник Орфографічний словник української мови
- образний — (- мову) барвистий, яскравий, живий; (опис) МАЛЬОВНИЧИЙ, кольоритний. Словник синонімів Караванського
- образний — 1. образливий, див. обидний 2. це малюнковий Словник чужослів Павло Штепа
- образний — -а, -е. 1》 Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів (див. образ I 2)). || Який містить образ. Образний вислів. 2》 Який вирізняється своєю силою, виразністю і т. ін.; яскравий, барвистий, живий (про мову, слово). Великий тлумачний словник сучасної мови
- образний — О́БРАЗНИЙ, а, е. 1. Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів ( див. о́браз¹ 2). В образній формі вона [література] відображає всі ті зміни, всі ті суперечності і боротьбу, що відбуваються в людському суспільстві (Деякі пит. поет. майстерн. Словник української мови в 11 томах