обранець
ОБРА́НЕЦЬ, нця, ч.
1. Той, кому віддається в чомусь перевага серед інших, хто удостоюється більшої уваги, ніж інші.
Що ж до обранців, яким щастить відбути практику при інституті, то й ті відбувають практику під керівництвом не самого професора Трембовського, а котрогось із його численних асистентів (Ю. Смолич);
// Той, на кого впав вибір бути коханим, другом життя.
Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках, а вона, усміхаючись, .. все тримає хлопцеву руку в своїй руці, все надивляється на нього, на свого обранця (О. Гончар);
Він учитель чи майстер, чи рибалка з Янтарного моря? Хто б не був, все одно, він обранець серденька твого (Л. Забашта);
// заст., поет. Улюбленець.
Співа тую пісню дружині дружина, – Те знає і тішиться музин обранець (Леся Українка).
2. Особа, обрана до органів влади для виконання яких-небудь високих обов'язків, доручень і т. ін.
Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу .. жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа);
Нині люди не байдужі, як працюють їхні обранці .. Вони навіть прагнуть скоригувати діяльність депутатів (з газ.).
3. Людина, від природи наділена чимось недосяжним для інших (талантом, щастям і т. ін.).
Той голос надземний часами лунає В піснях соловейка навесні, – І тільки обранець між людьми здолає Співать тії гімни небесні (Леся Українка);
Єсть на світі обранці – щасливі, ясні, безтурботні, Легко, вином золотим піниться їхнє життя (М. Зеров).
Значення в інших словниках
- обранець — обра́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обранець — як ім. обраний, вибраний, (з числа всіх) найкращий; (муз) улюбленець. Словник синонімів Караванського
- обранець — [обранеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- обранець — -нця, ч. 1》 Особа, обрана до органів влади для виконання яких-небудь високих обов'язків, доручень і т. ін. 2》 Той, кому віддається в чомусь перевага серед інших, хто удостоюється більшої уваги, ніж інші. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обранець — ОБРА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Особа, обрана до органів влади для виконання яких-небудь високих обов’язків, доручень і т. ін. Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу.. жінок, зодягнених у національну одіж (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах
- обранець — ОБРА́НЕЦЬ (особа, яку обрано для виконання яких-небудь обов'язків; той, хто вибраний як коханий, друг життя; людина, яка відзначається більшим талантом, обдарованістю, ніж інші), ВИБРА́НЕЦЬ, О́БРАНИЙ перев. мн. (для виконання чогось). Словник синонімів української мови
- обранець — Обра́нець, -нця, -нцеві, -нцю! -ранці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)