обскубувати

ОБСКУ́БУВАТИ, ую, уєш і ОБСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКУ́БТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. обску́б, ла, ло; док.

1. що. Вискубувати, виривати (волосся, пір'я і т. ін.) по всій поверхні.

Біля кожної дівчинки купа пір'я, і прудкі дитячі пальці обскубують пір'їну за пір'їною (О. Донченко);

Горобчичок диб-диб-диб, Сіресенький стриб-стриб-стриб! .. Болять в мене крилечка, Обскубали пір'ячка! (М. Кропивницький);

– Гусарів небезпечно й зачіпати, – сказала Олеся, – вони й тобі бороду обскубуть, – це митці на всякі штуки (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. [Василина:] А я навалюсь на голову. Поки не обскубу увесь чуб йому, не зійду з трибуни (О. Корнійчук);

// кого, що. Скубучи, очищати від пір'я, пуху (про забитих птахів).

Всі [наймички] обскубували птиць од пір'я (А. Кримський);

Вирубав собі [Іван] жердь і всі гуси побив. Одну обскуб, наклав огню та пече (А. Калин);

// що. Щипками обривати, оббирати що-небудь.

Вона однією рукою тримала квітку, а другою обскубувала зів'ялі листочки (Ірина Вільде);

– Ей, Хівре!.. переліг лежить наш при дорозі: Ей, обскубуть горох наш зеленцем, – побач!.. (П. Гулак-Артемовський).

2. кого, перен., розм. Обкрадати, оббирати кого-небудь.

За панів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба);

[Писар:] Ну, а Рябину обскубемо-таки! Знатно обскубемо! (І. Франко).