обскубувати

ОБСКУ́БУВАТИ, ую, уєш і ОБСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКУ́БТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. обску́б, ла, ло; док., перех.

1. Вискубувати, виривати (волосся, пір’я і т. ін.) по всій поверхні.

Біля кожної дівчинки купа пір’я, і прудкі дитячі пальці обскубують пір’їну за пір’їною (Донч., III, 1956, 30);

Горобчичок диб-диб-диб, Сіресенький стриб-стриб-стриб!.. Болять в мене крилечка, Обскубали пір’ячка! (Кроп., II, 1958, 79);

— Гусарів небезпечно й зачіпати, — сказала Олеся, — вони й тобі бороду обскубуть, — це митці на всякі штуки (Н.-Лев., III, 1956, 153);

*Образно. [Василина:] А я навалюсь на голову. Поки не обскубу увесь чуб йому, не зійду з трибуни (Корн., II, 1955, 254);

// Скубучи, очищати від пір’я, пуху (про забитих птахів).

Всі [наймички] обскубували птиць од пір’я (Крим., Вибр., 1965, 402);

Вирубав собі [Іван] жердь і всі гуси побив. Одну обскуб, наклав огню та пече (Калин, Закарп. казки, 1955, 197);

// Щипками обривати, оббирати що-небудь.

Вона однією рукою тримала квітку, а другою обскубувала зів’ялі листочки (Вільде, На порозі, 1955, 88);

— Ей, Хівре!.. переліг лежить наш при дорозі: Ей, обскубуть горох наш зеленцем, — побач!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59).

2. перен., розм. Обкрадати, оббирати кого-небудь.

За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Коцюба, Нові береги, 1959, 90);

[Писар:] Ну, а Рябину обскубемо-таки! Знатно обскубемо! (Фр., IX, 1952, 58).