обсохлий
ОБСО́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до обсо́хнути, обсо́хти.
Він [Євмен] підходить до гончарського круга, на якому стоїть ще не обсохлий глечик, і удає, наче щось робить (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
Під галуззям дерев .. там-не-там мелькнув із обсохлими крильцями білий метелик (Н. Кобринська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обсохлий — обсо́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обсохлий — [обсохлией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- обсохлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обсохнути, обсохти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обсохлий — ОБСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обсо́хнути, обсо́хти. Під галуззям дерев.. там-не-там мелькнув із обсохлими крильцями білий метелик (Кобр., Вибр., 1954, 143). Словник української мови в 11 томах