обстановочка

ОБСТАНО́ВОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до обстано́вка 1.

2. зневажл. Те саме, що обстано́вка 2.

Застрекоче теща строга: – У квартирі пустота, Обстановочка убога, Сервіровочка проста (С. Воскрекасенко);

Йому хотілося сказати це Йосипові – мовляв, парує ж бог лебідку з гнидою, але Йосип і без того був сердитий: обстановочка, в якій вони опинилися, – ворогові не побажаєш. Сподівалися на зв'язки, покладали надію на Федулу, а він у землі (Б. Харчук);

Витлумачать усе не так, знеславлять дівчину. А вона цього не заслужила. – Може, ще й на весілля потрапимо? – пожвавішали зеленкуваті очі комсорга. – Якщо воно буде, – відповідає Білоусов. – Бо обстановочка така, що й без весілля весело (Є. Доломан).