обстановка

ОБСТАНО́ВКА, и, ж.

1. Меблі, оздоби та предмети побуту, якими обставлено й прикрашено приміщення, житло.

Обстановка [в лікарні] просто хатня.., навіть над ліжком нема таблиці з назвою слабості (Леся Українка);

Пимон звертає увагу на обстановку кімнати, на дорогі крісла, килими, дзеркала (А. Шиян);

// театр. Декоративне та бутафорське оформлення спектаклю.

Обстановка: тюремний льох з низькими арками (Я. Мамонтов).

2. Сукупність умов, у яких що-небудь відбувається.

Франко в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох темах: 1) боротьба капіталу з працею і її обстановка; 2) пробудження людського чувства [почуття] у людей, які здаються нам зовсім пропащими (М. Коцюбинський);

Пригадав, що господиню свою бачив в іншій обстановці – на полі, в тракторній бригаді (І. Волошин);

// Умови життя кого-небудь.

Ледве дійшла я додому. Лягла і довго хворіла. Ну, потім тиха наша обстановка, тихе життя підняли мене на ноги (Г. Хоткевич);

Жуковій хотілося зайти в дім, побачити обстановку, в якій живе Варя (О. Донченко);

// Становище на місці воєнних дій, зумовлене їх ходом, співвідношенням бойових сил, їх розташуванням, характером місцевості і т. ін.

[Ватутін:] Доповідаю обстановку. Противник рветься на Київ, мобілізувавши оперативні резерви (Л. Дмитерко);

Видимо, обстановка на фронті була складною, тому що ні старих, ні молодих у військкоматі не затримували ані на зайву хвилину (Григорій Тютюнник).

○ (1) В обстано́вці, у знач. прийм., з род. в. – уживається при вказівці на умови, в яких відбувається дія.

Адам [Міцкевич] зростав в обстановці, що її в якійсь мірі можна назвати патріархальною та ідилічною (М. Рильський).