обстрілювати

ОБСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що і без прям. дод.

Вести обстріл якої-небудь цілі, площі.

Він [ворог] собі бомбить, обстрілює, а наша робота своїм порядком під землею йде (В. Кучер);

Дорогою десантників накрили штурмовики, які обстріляли їх з кулеметів (Ю. Яновський);

* Образно. Крадькома він вивчав професорову дружину. Кидав на неї швидкі погляди, обстрілював її очима (П. Загребельний);

// перев. док. Привчити до бойової обстановки.

– Люди в нас золоті, ціни їм немає. Тільки обстріляти їх треба, обкурити порохом – і тоді хоч до Чорного моря йди з ними (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me