обстрілювати

ОБСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. і без додатка. Вести обстріл якої-небудь цілі, площі.

Він [фашист] собі бомбить, обстрілює, а наша робота своїм порядком під землею йде (Кучер, Чорноморці, 1956, 471);

Дорогою десантників накрили штурмовики, які обстріляли їх з кулеметів (Ю. Янов., Мир, 1956, 210);

*Образно. Крадькома він вивчав професорову дружину. Кидав на неї швидкі погляди, обстрілював її очима (Загреб., Спека, 1961, 292);

// перев. док. Привчити до бойової обстановки.

— Люди в нас золоті, ціни їм немає. Тільки обстріляти їх треба, обкурити порохом — і тоді хоч до Чорного моря йди з ними (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 10).