обступати

ОБСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. обсту́плять; док.

1. кого, що. Ставати довкола кого-, чого-небудь.

Малуша розгублено озиралась на здорових .. хлопців, що обступали її колом (С. Скляренко);

Побачивши Сагайдачного, козаки обступили його, так що їхати було неможливо (О. Маковей);

Народ обступив машину з усіх боків (О. Довженко);

// рідко. Те саме, що ото́чувати.

Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі (Т. Шевченко);

Ціла .. громада мала обступити медведяче леговище і очистити його .. від поганого звіра (І. Франко).

2. що, перен. Бути розташованими навколо чого-небудь (про дерева, гори, будівлі і т. ін.); оточувати.

Справа і зліва обступають узгір'я кучеряві стіни густого зеленого лісу (М. Коцюбинський);

Всю садибу обступав навколо старий і похилий тин (О. Донченко);

Серед невеличких майданів тягнуться вгору гострими шпилями церкви: кругом їх лавою обступили крамниці... (Панас Мирний);

Кинулися [бійці] за село в гори, що обступили його стрімкими кам'яними мурами (О. Гончар).

3. кого, що і без прям. дод., перен. Оповивати, затягувати, заволікати (про дим, туман, темряву і т. ін.).

Стоги сіна чорніють лише. Неначе дим або туман обступає їх (Ю. Яновський);

Темрява з кутків давно вже вийшла та й обступила нас немов облога (Леся Українка);

Осіння ніч уже обступала станцію (П. Панч);

// Заповнювати собою який-небудь простір (про запах).

Ситий дух жита обступав кругом (Грицько Григоренко).

4. кого, перен. Повністю оволодівати ким-небудь (про почуття, думки і т. ін.); заполонювати.

– Така журба обступала душу, наче й сам я – мов одірвався від гілля (О. Гуреїв);

Думки обступили її, повили, як сиві тумани землю... (Панас Мирний);

Всі армійські турботи залишилися десь позаду, а нові турботи, інститутські, ще не встигли обступити його (П. Загребельний).

(1) Обступа́ти (обступи́ти, става́ти, ста́ти і т. ін.) обло́гою – оточувати з усіх боків військами.

– І як мислите, воєводи, – запитав Святослав, – будемо далі брати Переяславець копієм [зброєю] чи станемо облогою? (С. Скляренко).

◇ (2) Щі́льним ко́лом (кільце́м) обступа́ти (ото́чувати, охо́плювати і т. ін.) / обступи́ти (оточи́ти, охопи́ти і т. ін.) – тісно обступати, оточувати.

Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м'які й теплі, і дивилися на нього блискучими з цікавості оченятами (З. Тулуб);

Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський);

Коли в єгиптянина займеться дім, сусіди оточують пожежу щільним колом, стоячи спинами до вогню (І. Білик);

Козаки обступили Івана Петровича щільним колом (О. Полторацький);

Фашисти, охопивши юрбу щільним кільцем, погнали її на лісову дорогу (М. Стельмах).