обсуджувати
ОБСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., розм.
1. кого, що. Недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь; засуджувати, критикувати когось, щось.
Ото ж мене обсудила близька сусідочка, Бодай вона не виділа на дочці віночка (з народної пісні);
Здатна [Мокрина] на всякі вигадки і вихватки – обсудить, вихвалить, вміє приказати, звести, наплести (К. Гордієнко).
2. що. Обговорювати, обмірковувати.
Ґазди солідно обсуджують новини дня (Г. Хоткевич);
Врешті, це діло Ви, мабуть, обсудите гурточком, а поклавши, що перекладати, звістіть мене (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обсуджувати — обсу́джувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- обсуджувати — -ую, -уєш, недок., обсудити, -суджу, -судиш, док., перех., розм. 1》 Недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь: засуджувати, критикувати когось, щось. 2》 діал. Обговорювати, обмірковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обсуджувати — ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). — Док. Словник синонімів української мови
- обсуджувати — ОБСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех., розм. 1. Недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь; засуджувати, критикувати когось, щось. Словник української мови в 11 томах