1. Словник української мови в 11 томах

обсуджувати

ОБСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех., розм.

1. Недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь; засуджувати, критикувати когось, щось.

Ото ж мене обсудила близька сусідочка, Бодай вона не виділа на дочці віночка (Коломийки, 1969, 183);

Здатна [Мокрина] на всякі вигадки і вихватки — обсудить, вихвалить, вміє приказати, звести, наплести (Горд., II, 1959, 329).

2. діал. Обговорювати, обмірковувати.

Газди солідно обсуджують новини дня (Хотк., II, 1966, 351);

Врешті, це діло Ви, мабуть, обсудите гурточком, а поклавши, що перекладати, звістіть мене (Коцюб., III, 1956, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обсуджувати — обсу́джувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. обсуджувати — -ую, -уєш, недок., обсудити, -суджу, -судиш, док., перех., розм. 1》 Недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь: засуджувати, критикувати когось, щось. 2》 діал. Обговорювати, обмірковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обсуджувати — ОБСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., розм. 1. кого, що. Недоброзичливо, з осудом висловлюватися, говорити про кого-, що-небудь; засуджувати, критикувати когось, щось. Словник української мови у 20 томах
  4. обсуджувати — ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). — Док. Словник синонімів української мови