обтиратися

ОБТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБТЕ́РТИСЯ, ОБІТЕ́РТИСЯ, обітру́ся, обітре́шся; мин. ч. обте́рся, лася, лося; док.

1. Обтирати себе чим-небудь.

Приходять якісь судовії два панки .. Один табаки понюхав, другий хусточкою обтерся (Марко Вовчок);

// з чого, від чого і без дод. Стирати з себе що-небудь.

Обтерся з глини та й по всьому (із журн.);

* Образно. [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити; .. лізе їй у вічі та й лізе. Дівка плює йому межи очі, а він обітреться та й знов до неї... (М. Кропивницький).

2. Стиратися, сходити з чого-небудь від тертя.

Довго ще тяглися за ним сині сліди, поки фарба не обтерлася (І. Франко);

* Образно. Брехня .. не прилипне. А прилипне – висохне і, як глина, обітреться (Ю. Збанацький).

3. тільки док., перен., розм. Призвичаїтися до якоїсь обстановки, набути навичок поводитися в якому-небудь середовищі; обвикнути.

– Сьогодні ми його тільки призначили в комендантську. Обітреться – буде добрий солдат (Ю. Бедзик);

З тої пори, як Федора прийняли до іконописної майстерні.., спливло три роки. Хлопець швидко обтерся поміж братії (з газ.).