обтирати

ОБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЕ́РТИ і ОБІТЕ́РТИ, обітру́, обітре́ш; мин. ч. обте́р, ла, ло; док.

1. що, чим, об що, від чого. Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим.

Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи (Панас Мирний);

– Оця хустина – обтирать чоло, Цей персник – люте відганяти зло (М. Рильський);

Сашко .. обтирав клоччям брезентові крила аеропланчика від пороху (Ю. Смолич);

Ще гаразд не обмила [Мелашка] тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником (І. Нечуй-Левицький);

Коли Орися піднесла йому полумисок з грушами, взяв одну, обтер об рукав білої сорочки й почав їсти (О. Довженко);

// кого, що, чим, з чого. Витираючи, знімати щось з поверхні.

Вольф .. широкою долонею обтирав собі піт із чола (І. Франко);

Вона пізнала те місце, де лежав одного весняного дня Тимко після бійки з братом, а вона обтирала йому кров із подряпаної щоки (Григорій Тютюнник);

Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок);

По дорозі підняв [Карпо Петрович] Дорин картуз, обтер старанно .. рукавом глину і поніс так в лівій руці (М. Коцюбинський);

Дитина, не вміючи боронитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що хто-небудь прибіжить його оборонити і обітерти... (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. кого, що. Розтирати тіло з лікувальною метою шматком тканини, намоченої в якій-небудь рідині.

Обтирайте тіло водою, систематично робіть зарядку – все це підвищує опірність організму хворобам (з газ.);

Роздягли Павла до голого тіла .. Санітари обтерли його спиртом (В. Кучер);

// Обмивати, протираючи по поверхні якою-небудь рідиною.

Він .. скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле, жовтаве од старості тіло (М. Коцюбинський).

3. що, рідко. Робити стертим, потертим з поверхні; пошкоджувати тертям поверхню чого-небудь.

4. тільки док., кого, перен., розм. Призвичаїти до якої-небудь обстановки; навчити поводитися в якомусь середовищі.

[Смотрицька:] Він просто по молодості не вміє володіти почуттям правди. Ми його обітрем, і побачиш, усі заздритимуть тобі (М. Стельмах).

◇ Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі) див. обсу́шувати;

(1) Обте́рти (обіте́рти) піт з чола́ кому, чийого:

а) полегшити чию-небудь долю.

Чи той вибраний Якима голосом пан зі Львова обітре той кривавий піт з мужицького чола (Н. Кобринська);

б) відпочити після сильної втоми;

(2) Обтира́ти но́са кому, фам. – ростити, виховувати когось.

– Ви мені носа не обтирали, а на мою бесіду можете так потакувати .. Сварка починала вже ставати бійкою (В. Стефаник);

(3) Обтира́ти / обте́рти поро́ги чиї, кому і без дод. – те саме, що Оббива́ти поро́ги (див. оббива́ти).

Од которого часу ви мене ніби не бачите: я вже обтерла ваші пороги, на дверях стоячи (І. Нечуй-Левицький);

(4) Обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ (рідше вугли́) де, у кого, біля кого, чиї, зневажл.:

а) жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи).

Чого мені журитися? .. Що я вік свій потираю Вугли в чужих хатах? (І. Манжура);

А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С. Васильченко);

Заходив якийсь тип, що вже двадцять років обтирає вугли в Нью-Йорку (А. Хижняк);

А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які .. ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний);

б) часто або подовгу бувати десь, у когось, біля кого-небудь.

Тоді були вони з нею приятелями й разом обтирали кутки в батюшчиних кімнатах (С. Васильченко);

Він хоч уже і не такий собі великий панище, але служебник, коло панів кутки обтирає (І. Чендей);

(5) Обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.) – стояти або сидіти без діла у приміщенні чи біля нього; гуляти.

Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик);

Старші жінки сидять на призьбі, обтираючи спинами глину (із журн.);

Ще трохи – і всі рушать до клубу .. пообтирають спинами стіни і розбредуться (Ю. Мушкетик).