обтягати

ОБТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, ОБТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТЯГТИ́, ОБТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. обтя́г, ла́, ло́ і обтягну́в, ла, ло; док.

1. що, чим і без дод. Натягуючи щось і закріплюючи, укривати ним що-небудь з поверхні; обшивати, оббивати (залізом, тканиною і т. ін.).

Сідельники обтягали .. дерев'яні колодки, оздоблювали сідла золотими й срібними цвяхами (С. Скляренко);

Стіни позавішували килимами, ряднами, простирадлами, обтягли шматками небіленого полотна (І. Нечуй-Левицький);

// Натягуючи щось, закріплювати його чим-небудь.

Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Я. Качура).

2. що. Щільно облягаючи, охоплювати, стягувати з усіх боків (про одяг, взуття і т. ін.).

Корнієнко стояв біля столу у запилених чоботях з широкими м'якими халявами, які щільно обтягали його товсті старечі литки (Григорій Тютюнник);

Він схуд, змарнів, шкіра на обличчі зробилася жовтою і ніби аж просвічувала, обтягуючи виразно випнуті тепер вилиці (В. Козаченко);

Рожева нова ситцева кофточка .. туго обтягла її повні груди (А. Головко).

3. що. Поправляти верхній одяг, натягуючи його з усіх боків донизу; обсмикувати.

Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла рясні фалди (І. Нечуй-Левицький);

// Розтягати донизу; витягати.

На петельці в нього теліпалась карбідка і навкіс обтягувала піджак (О. Гуреїв);

Лазив [Клим] на дерево по груші.., так увесь перед на сорочці обтяг (К. Гордієнко).

4. з чого, діал. Обраховувати.

– Я тебе не питаюся, чи тобі хто обтягав з платні за теля (Л. Мартович).

(1) Обтяга́ти (обтя́гувати) / обтягти́ (обтягну́ти) бо́чку – натягати, набивати на бочку обручі.

[Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив? [Демко:] Та відробив же, а це помінився за вигоду обтягнути дві бочки (М. Кропивницький);

(2) Обтяга́ти (обтя́гувати) / обтягти́ (обтягну́ти) ко́лесо – натягати, набивати шину на обід колеса.