обтягати

ОБТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТЯГТИ́ і ОБТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. обтя́г, ла́, ло́ і обтягну́в, ла, ло; док.

1. перех., чим і без додатка. Натягуючи щось і закріплюючи, укривати ним що-небудь з поверхні; обшивати, оббивати (залізом, тканиною і т. ін.).

Сідельники обтягали.. дерев’яні колодки, оздоблювали сідла золотими й срібними цвяхами (Скл., Святослав, 1959, 311);

Стіни позавішували килимами, ряднами, простирадлами, обтягли шматками небіленого полотна (Н.-Лев., III, 1956, 74);

// Натягуючи щось, закріплювати його чим-небудь.

Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Кач., II, 1958, 73).

Обтяга́ти (обтя́гувати, обтягти́, обтягну́ти) бо́чку — натягати, набивати на бочку обручі.

[Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив? [Демко:] Та відробив же, а це помінився за вигоду обтягнути дві бочки (Кроп., II, 1958, 196);

Обтяга́ти (обтя́гувати, обтягти́, обтягну́ти) ко́лесо — натягати, набивати шину на обід колеса.

2. перех. Щільно облягаючи, охоплювати, стягувати з усіх боків (про одяг, взуття і т. ін.).

Корнієнко стояв біля столу у запилених чоботях з широкими м’якими халявами, які щільно обтягали його товсті старечі литки (Тют., Вир, 1964, 308);

Він схуд, змарнів, шкіра на обличчі зробилася жовтою і ніби аж просвічувала, обтягуючи виразно випнуті тепер вилиці (Коз., Гарячі руки, 1960, 75);

Рожева нова ситцева кофточка.. туго обтягла її повні груди (Головко, II, 1957, 107).

3. перех. Поправляти верхній одяг, натягуючи його з усіх боків донизу; обсмикувати.

Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла рясні фалди (Н.-Лев., II, 1956, 104);

// Розтягати донизу; витягати.

На петельці в нього теліпалась карбідка і навкіс обтягувала піджак (Гур., Наша молодість, 1949, 172);

Лазив [Клим] на дерево по груші.., так увесь перед на сорочці обтяг (Горд., II, 1959, 232).

4. неперех., з чого, діал. Обраховувати.

— Я тебе не питаюся, чи тобі хто обтягав з платні за теля (Март., Тв., 1954, 250).