обувати

ОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, розм.

Те саме, що взува́ти.

Василько промовив: – Я вставати хочу! Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Б. Грінченко);

Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Т. Шевченко);

Як найдешевших своїх наймитів, одягла і обула їх [греків] Антанта, послала на глум і на злочин (О. Гончар).

◇ (1) Обу́ти у ла́пті (постоли́), заст. – довести кого-небудь до злиднів, розорити.

Гулі не одного в лапті обули (Номис);

Минуло днів і вечорів немало З тих пір, .. як в постоли обувши свого пана, Спалили дві гуральні (А. Малишко);

Озу́ти (взу́ти, обу́ти і т. ін.) в постоли́ (в ла́пті) див. озува́ти;

Поши́ти (рідше обу́ти) / пошива́ти (ши́ти) в ду́рні див. пошива́ти.