обуяти

ОБУЯ́ТИ, я́є, док., кого, що, ц.-с., заст.

Охопити когось, щось, оволодіти кимось, чимось (про почуття).

Горе нам! Безуміє нас обуяло (Т. Шевченко);

Згадав він [Кармелюк] великі гріхи свої й злочинства, і жах і трепет обуяв його (С. Васильченко).