1. Словник української мови у 20 томах

общинник

ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст.

Член общини.

У процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника – кріпака (з наук. літ.);

Представник общинників, ступивши вперед, сказав: – В нашій селянській общині закладена споконвічна основа справедливого устрою (Ф. Бурлака).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. общинник — общи́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. общинник — -а, ч., іст. Член общини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. общинник — ГРОМАДЯ́НИН іст. (член громади), ОБЩИ́ННИК іст., МИРЯ́НИН іст. Незабаром мала зібратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня, подався на майдан, де вже купчились громадяни (М. Словник синонімів української мови
  4. общинник — ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст. Член общини. В процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника — кріпака (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 386). Словник української мови в 11 томах