общинник
общи́нник
-а, ч., іст.
Член общини.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- общинник — общи́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- общинник — ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст. Член общини. У процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника – кріпака (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- общинник — ГРОМАДЯ́НИН іст. (член громади), ОБЩИ́ННИК іст., МИРЯ́НИН іст. Незабаром мала зібратись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня, подався на майдан, де вже купчились громадяни (М. Словник синонімів української мови
- общинник — ОБЩИ́ННИК, а, ч., іст. Член общини. В процесі утворення класового суспільства еволюція вільного общинника іде головним чином по лінії перетворення його не в раба, а у феодально залежного виробника — кріпака (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 386). Словник української мови в 11 томах