обігрівати

ОБІГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. що. Насичувати теплом, робити теплим (повітря, приміщення і т. ін.).

До грубки, яка обігрівала все приміщення станції, тулилося кілька маленьких істот (М. Чабанівський);

Холод пронизував плечі, стискав груди – навіть санітарного вагона неможливо було в ту зиму по-людському обігріти (Ю. Збанацький);

// безос.

– Ось як трошки обігріє, туман підніметься вгору, підете у садочок, у ліс (Панас Мирний);

// кого, що. Зігрівати кого-, що-небудь (у теплому приміщенні, своїм теплом, гарячою стравою і т. ін.).

Обігрівають насіння [кукурудзи] на сонці протягом 5 –6 днів (з наук. літ.);

Весняне сонечко силкується обігріти покинутих на всю зиму діток (Л. Яновська).

2. перен., кого. Морально підтримувати кого-небудь; утішати, приголублювати.

Тут бабуся хлопця стріла; Вчувши голос, підійшла, Захистила – обігріла, Повечеряти дала (П. Грабовський);

Я прийшов утомлений, розбитий, Мовчазний і ніби неживий, Не молить, не плакать, не просити, Я сказав лиш тихо: обігрій! (М. Рильський);

// Викликати відчуття радості, щастя.

Її всю освітила й обігріла чудова мрія про молодого чорнявого хлопця з темними очима (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me