обігрівати

ОБІГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., перех.

1. Насичувати теплом, робити теплим (повітря, приміщення і т. ін.).

До грубки, яка обігрівала все приміщення станції, тулилося кілька маленьких істот (Чаб., Балкан. весна, 1960, 315);

Холод пронизував плечі, стискав груди — навіть санітарного вагона неможливо було в ту зиму по-людському обігріти (Збан., Сеспель, 1961, 253);

// безос.

— Ось як трошки обігріє, туман підніметься вгору, підете у садочок, у ліс (Мирний, III, 1954, 300);

// Зігрівати кого-, що-небудь (у теплому приміщенні, гарячою стравою і т. ін.).

Обігрівають насіння [кукурудзи] на сонці протягом 5 — 6 днів (Колг. Укр., 5, 1958, 18);

Весняне сонечко силкується обігріти покинутих на всю зиму діток (Л. Янов., І, 1959, 31).

2. перен. Морально підтримувати кого-небудь; утішати, приголублювати.

Тут бабуся хлопця стріла; Вчувши голос, підійшла, Захистила — обігріла, Повечеряти дала (Граб., І, 1959, 288);

Я прийшов утомлений, розбитий, Мовчазний і ніби неживий, Не молить, не плакать, не просити, Я сказав лиш тихо: обігрій! (Рильський, II, 1960, 268);

// Сповнювати (серце, душу) радісним почуттям.

Її всю освітила й обігріла чудова мрія про молодого чорнявого хлопця з темними очима (Н.-Лев., І, 1956, 436).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me