1. Словник української мови у 20 томах

обіцянка

ОБІЦЯ́НКА, и, ж.

Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь.

Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість (прислів'я);

Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Леся Українка);

Минула весна, і Кармелюк почав виконувати свою обіцянку (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіцянка — (зобов'язання зробити щось) уроч. обітниця, слово. Словник синонімів Полюги
  2. обіцянка — обіця́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. обіцянка — Зобов'язання, слово, (покласти край) зарік, зст. обрік, ур. обіт, обітниця, присяга; (дія) обіцяння. Словник синонімів Караванського
  4. обіцянка — див. клятва Словник синонімів Вусика
  5. обіцянка — -и, ж. Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обіцянка — годува́ти обіця́нками (жда́никами, пожда́никами) кого і без додатка. Неодноразово обіцяти зробити що-небудь, але не виконувати обіцяного. (Макар:) Ти й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди (М. Фразеологічний словник української мови
  7. обіцянка — ОБІЦЯ́НКА (добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь), СЛО́ВО, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІЩА́ННЯ заст. розм., ПРИРЕ́ЧЕННЯ діал.; ОБІ́Т книжн., ЗАВІ́Т рідше, ОБРІ́К заст. (перев. урочиста, релігійного характеру); ЗАРІ́К (ЗАРО́К) розм. (перев. Словник синонімів української мови
  8. обіцянка — Обі́ця́нка, -нки, -нці; -ця́нки, -ця́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. обіцянка — ОБІЦЯ́НКА, и, ж. Добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь. Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість (Укр.. присл.., 1955, 255); Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. обіцянка — Обіцянка, -ки ж. Обѣщаніе. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість. Ном. Словник української мови Грінченка