обіцяний
ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обіця́ти.
– Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (А. Калин);
Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (М. Коцюбинський);
Коли загойдане немовля засинає, Соломка починає шукати обіцяні черевики (Є. Гуцало);
// обі́цяно, безос. пред.
Ходила чутка, що за нею обіцяно було дати маєток у тисячу десятин (Панас Мирний).
2. у знач. ім. обі́цяне, ного, с. Те, що хтось кому-небудь обіцяє або обіцяв.
Обіцяного три роки ждуть (прислів'я);
[Маруся:] Нате вам, діду, обіцяне (Панас Мирний);
Люди мруть потроху, забираючи з собою наївні надії дістати обіцяне (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обіцяний — обі́цяний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обіцяний — [оуб’іц'анией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обіцяний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обіцяти. || обіцяно, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. обіцяне, -ного, с. Те, що хтось кому-небудь обіцяє чи обіцяв. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обіцяний — Обі́цяний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обіцяний — ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обіця́ти. — Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (Калин, Закарп. казки, 1955, 74); Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах