1. Орфоепічний словник української мови

обіцяний

обі́цяний

[оуб’іц'анией]

м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіцяний — обі́цяний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обіцяний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обіцяти. || обіцяно, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. обіцяне, -ного, с. Те, що хтось кому-небудь обіцяє чи обіцяв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обіцяний — ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обіця́ти. – Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (А. Калин); Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (М. Словник української мови у 20 томах
  4. обіцяний — Обі́цяний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обіцяний — ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обіця́ти. — Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (Калин, Закарп. казки, 1955, 74); Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах