1. Словник української мови у 20 томах

обіцяльник

ОБІЦЯ́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх.

Навіть якби на десять років уперед всі посади були зайняті, цей великий обіцяльник всеодно би обіцяв (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіцяльник — обіця́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обіцяльник — див. звабник Словник синонімів Вусика
  3. обіцяльник — -а, ч. Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обіцяльник — ОБІЦЯ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх. Особливо нещадними були органи ЦКК — РСІ і групи сприяння до бюрократів, окозамилювачів, обіцяльників (Рад. Укр., 28. IV 1963, 3). Словник української мови в 11 томах