1. Словник української мови в 11 томах

обіцяльник

ОБІЦЯ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх.

Особливо нещадними були органи ЦКК — РСІ і групи сприяння до бюрократів, окозамилювачів, обіцяльників (Рад. Укр., 28. IV 1963, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіцяльник — обіця́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. обіцяльник — див. звабник Словник синонімів Вусика
  3. обіцяльник — -а, ч. Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обіцяльник — ОБІЦЯ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх. Навіть якби на десять років уперед всі посади були зайняті, цей великий обіцяльник всеодно би обіцяв (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах