обіцяльник
обіця́льник
-а, ч.
Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обіцяльник — обіця́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обіцяльник — див. звабник Словник синонімів Вусика
- обіцяльник — ОБІЦЯ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх. Навіть якби на десять років уперед всі посади були зайняті, цей великий обіцяльник всеодно би обіцяв (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
- обіцяльник — ОБІЦЯ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто дає багато обіцянок, але не виконує їх. Особливо нещадними були органи ЦКК — РСІ і групи сприяння до бюрократів, окозамилювачів, обіцяльників (Рад. Укр., 28. IV 1963, 3). Словник української мови в 11 томах