обґрунтований

ОБҐРУНТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обґрунтува́ти.

Тютюнника пересмикувала суміш військової неписьменності і нічим не обґрунтованих запевнень у перемозі (М. Стельмах);

“Багряний туман” – феномен науково обґрунтований, як один із видів кольорового сяйва (з наук.-попул. літ.);

В процесі наукової дискусії на перший план висуваються питання коректності аргументів – наскільки вони можуть бути обґрунтовані історичними джерелами і наскільки ці джерела, самі по собі, витримують наукову критику (з наук. літ.);

Системний підхід до осмислення себе як народу (нації), науково обґрунтована етнополітика зароджується в Україні лише зараз (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Який достатньо потверджується чим-небудь; аргументований, переконливий.

Є обґрунтовані здогади, що деякі малюнки, приписувані досі Сажину, справді належать пензлю Шевченка (з наук. літ.).