об'являтися

ОБ'ЯВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБ'ЯВИ́ТИСЯ, об'явлю́ся, об'я́вишся; мн. об'я́вляться; док., розм.

1. Виявляти себе, свою присутність, своє існування; відкриватися.

– Пан за тобою обшукав усе село. Краще не об'являйся! (П. Панч);

Всі .. стежили.., аби не пропустити “Іже херувими”. Тоді .. мала об'явитись відьма собачим виттям та гавканням (М. Коцюбинський);

Еге! Скажу вам, хлопці, так – Ще ходить між людьми і досі Залізняк! .. Але настане день – а буде то субота – І він об'явиться... (М. Рильський);

// Подавати звістку, нагадувати чимось про себе.

Несподівано сьогодні об'явився Петрусь: написав листа батькові (А. Головко);

[Сергій:] Дай мені слово, що коли тільки об'явиться Надійка.., ти подаси мені звістку (З. Мороз).

2. Те саме, що з'явля́тися 3.

[Комонник:] Я зрадників державних не шкодую. Якби в когорті нашій об'явилась ота зараза, – я б тих сектярів руками власними сажав на палі (Леся Українка);

– Федоре, чи правду кажуть люди, що ніби знову .. листівки об'явилися? (І. Цюпа);

// заст. Віддавати себе до рук органів влади.

Може, знятись і податись отак через воду, через луки – об'явитись, хай судять? (О. Гончар);

// кому, в чому і без дод. Поставати перед ким-небудь у певному вигляді.

Шата коротка опала додолу: в ході і поставі Справжня богиня нараз об'явилась (М. Зеров).

3. рідко. Називати, оголошувати себе ким-небудь.

Той, що розпитував, об'явився в волості небожем Окуня – Остапом Хрущем (Панас Мирний);

[Парвус:] Чи не хтів він в той вечір неофітом об'явитись? (Леся Українка).

4. діал. Проявлятися.

Коли ж однак об'явилася недуга в Андрія виразно, мати, що мала переважно голос в хаті, зачиняє перед ним двері (О. Кобилянська).