об'явник
ОБ'Я́ВНИК, а, ч., рідко.
Особа, яка оголошує, повідомляє що-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- об'явник — об'я́вник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- об'явник — -а, ч., рідко. Особа, яка об'являє, повідомляє що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- об'явник — ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. Словник синонімів української мови