об'єднувальний

ОБ'Є́ДНУВАЛЬНИЙ, а, е.

Який об'єднує, спричиняється до об'єднання кого-, чого-небудь; об'єднавчий.

Урбанізована культура, розміщена в штучному середовищі, стрімко просувалася по шляху дезінтеграції, дроблення на ізольовані індивідуальності, перетворення громади в масу. Театр за таких умов поставав як об'єднувальний чинник, як інструмент відновлення втраченої цілісності культури, як “моральна установа” (з наук.-попул. літ.);

Об'єднувальний процес.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. об'єднувальний — об'єднува́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. об'єднувальний — -а, -е. Який кого-, що-небудь об'єднує, виконує цю функцію, призначений для цього. Великий тлумачний словник сучасної мови