об'їдатися

ОБ'ЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБ'Ї́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док.

1. Надмірно наїдатися, переповнюючи шлунок.

Брак апетиту вів за собою усильні [посилені] запрошування, а великий апетит – благання не об'їдатися (М. Коцюбинський);

А що коли Ванюта, який вчора об'ївся сушених вишень, занедужає? (О. Полторацький).

2. тільки недок. Пас. до об'їда́ти 1.

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) блекоти́ об'ї́вся (наї́вся), зневажл.:

а) хто-небудь дивно, безглуздо, нерозумно поводить себе; одурів.

Що діється, що твориться! Село ніби блекоти об'їлося: галасує, метушиться, тішиться чогось (Д. Прилюк);

– Він у нас трохи теє... ніби як блекоти об'ївся (Григорій Тютюнник);

– Вона певно ж через твого Уласа й слухати нічого не хоче, неначе блекоти наїлась (І. Нечуй-Левицький);

Нена́че соба́чої блекоти́ наї́лася.

– Цур тобі, пек тобі! Ти неначе собачої блекоти наїлася (І. Нечуй-Левицький);

Блекоти́ наї́лась.

[Світлана:] Я... за нього заміж вийду! [Кряж:] Ти що, блекоти наїлась? (М. Зарудний);

б) (зі сл. говори́ти, висло́влюватися і под.) так, що нічого не можна зрозуміти; беззмістовно, нерозбірливо і т. ін.

Говорить, мов блекоти об'ївся! (Номис);

(2) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] кукі́льва́ну (куко́льва́ну) об'ї́вся (наї́вся) хто – хто-небудь дивно, нерозумно поводиться.

[Хома:] Що ти, кукільвану об'ївся? [Андрій:] Не кричіть, тату, бо я й так злякався!.. (І. Карпенко-Карий);

[Дарина:] Слухай, вернись!.. Що це з ним? Мов кукольвану наївся (М. Старицький);

(3) [Як] Чемери́ці об'ї́стися (наї́стися) – те саме, що Блекоти́ наї́стися (об'ї́стися) (див. наїда́тися).