1. Словник української мови у 20 томах

овдовілий

ОВДОВІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до овдові́ти.

Отаман уподобав рано овдовілу шляхтяночку, Ясю Закревську (В. Земляк);

Для вчительки, недавно овдовілої, змученої щоденними турботами, відвідини ставали маленьким святом (з газ.);

// у знач. прикм.

Ось уже недалеко знайомий будинок, де в невеликій убогій кімнаті зустріне її хлопчик, з яким завжди любила бавитись, коли іноді заходила провідати овдовілу подружку (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овдовілий — овдові́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. овдовілий — див. вдівець Словник синонімів Вусика
  3. овдовілий — -а, -е. Який овдовів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. овдовілий — ОВДОВІ́ЛИЙ, а, е. Який овдовів. Ось уже недалеко знайомий будинок, де в невеликій убогій кімнаті зустріне її хлопчик, з яким завжди любила бавитись, коли іноді заходила провідати овдовілу подружку (Шиян, Гроза.., 1956, 55). Словник української мови в 11 томах
  5. овдовілий — Овдовілий, -а, -е Овдовѣвшій. Волч. у. Словник української мови Грінченка