1. Словник української мови у 20 томах

огортати

ОГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГОРНУ́ТИ, огорну́, ого́рнеш, док., кого, що.

Те саме, що обгорта́ти 1–6.

Причепурившись десь біля копанки на городі, огорнувши стан святковою запаскою, дівчина немов іншою стала (Іван Ле);

Чорна кашемірова сукня огортала її стан (А. Шиян);

Його кволе волоссячко нагадувало шовковисті ниточки, які огортають качан молодої кукурудзи (А. Хижняк);

Меланя з плачем припала до Данила, потім огорнула ніжними обіймами Тосю (Ю. Смолич);

Вже й йому [Запорожжю] не довго животіти; огортають його вороги з усіх боків, та воно й само далеко від своїх звичаїв поступилося (Панас Мирний);

Один став, великий, аж на дві верстви, огортав той шпиль сливе навкруги (І. Нечуй-Левицький);

Гриміла дорога, вставала курява, огортаючи бійців сірою хмарою (О. Гончар);

Старий лось зітхнув глибоко, і біла хмарка пари, пробившись крізь його обмерзлі ніздрі, огорнула голову (В. Гжицький);

Лихо, як ніченька, чорне, Так тебе часом огорне, Так тебе всього потисне, Що не дивився б на світ (П. Грабовський);

Запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю (М. Старицький);

Огорнула темрява кімнату, Спать давно уже пора дитині (М. Рильський).

◇ Жаль бере́ (пройма́є, огорта́є і т. ін.) / взяв (пройня́в, огорну́в і т. ін.) [за се́рце] див. жаль¹;

Обво́дити (огорта́ти) / обвести́ (огорну́ти) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) див. обво́дити;

Обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.) див. обгорта́ти;

(1) Огорта́ти зо́ром (д) див. обво́дити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огортати — огорта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. огортати — ОБГОРТАТИ, обвивати, обмотувати; (- одяг) облягати, обтягати; (рукою) обіймати; (військом) обступати, оточувати; (хмарами) обволікати, затягати; (димом) оповивати, обкутувати, |п|окривати; (- чуття) поймати, охоплювати, брати; тлк. Словник синонімів Караванського
  3. огортати — див. обгортати Словник синонімів Вусика
  4. огортати — -аю, -аєш, недок., огорнути, огорну, огорнеш, док., перех. Те саме, що обгортати 1-6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. огортати — огорта́ти обгортати (м, ср, ст) ◊ ше́вска па́сія огорта́є → пасія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. огортати — обво́дити / обвести́ очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що, де. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось; роздивлятися. Настя обводить очима шкільні стінки. В очах — сльози. Прощається (С. Васильченко); — Чи не завадив я вам?... Фразеологічний словник української мови
  7. огортати — ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ (ВГОРТА́ТИ), ВМО́ТУВАТИ (УМО́ТУВАТИ), ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше... Словник синонімів української мови
  8. огортати — ОГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГОРНУ́ТИ, огорну́, ого́рнеш, док., перех. Те саме, що обгорта́ти 1-6. Причепурившись десь біля копанки на городі, огорнувши стан святковою запаскою, дівчина немов іншою стала (Ле, Наливайко, 1957, 10)... Словник української мови в 11 томах
  9. огортати — Огорта́ти, -та́ю, -єш сов. в. огорну́ти, -ну́, -неш, гл. = обгортати, обгорнути. Візьме її та й огорне в ризу золотую. Шевч. Словник української мови Грінченка