одиночний
ОДИНО́ЧНИЙ, а, е.
1. Який не зливається з іншим, ізольований від інших, окремий.
Козаков, однією рукою піднявши автомат в небо, дав три одиночних постріли (О. Гончар);
В статутах чи не всіх армій світу .. приписується не відкривати вогню по одиночному солдатові (Н. Тихий).
2. Признач. для одного; розрахований на одного.
Скований залізом Кармелюк сидів у одиночній камері (В. Кучер).
3. У якому бере участь одна особа.
Одиночне фігурне катання;
Здійснити одиночне навколосвітнє плавання.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одиночний — одино́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- одиночний — -а, -е. 1》 Який не зливається з іншими, ізольований від інших, окремий. 2》 Признач. для одного; розрахований на одного. 3》 Стос. до виступу одиночника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одиночний — Окремий, відокремлений, єдиний, один, лише, див. сепаратний, поодинокий, сингулярний Словник чужослів Павло Штепа
- одиночний — ОДИНО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не зливається з іншим, ізольований від інших, окремий. Козаков, однією рукою піднявши автомат в небо, дав три одиночних постріли (Гончар. III, 1959, 109). 2. Признач. для одного; розрахований на одного. Словник української мови в 11 томах