одиночка

ОДИНО́ЧКА, и

1. ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що одина́к 1, 4.

Бій уже закінчено. Іде перестрілка одиночок (О. Довженко);

А я вже втратив усяку надію що встрелити. Цілив на табунці, гатив на одиночки, і мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Олесь Досвітній).

2. ж., розм. Тюремна камера для одного в'язня.

[Дозорець:] Слухай сюди, Стефане! Попереджаю, що тільки помічу за тобою і тут що-небудь, так і знай – будеш в одиночці сидіти (С. Васильченко);

Василь не спав, ходив з кутка в куток камери, зупинявся, дивився на ті кілька зірочок, які видно було через заґратоване вікно його одиночки (С. Скляренко).

3. спорт. Гоночний човен, розрахований на одного весляра.

Тут були величезні вісімки, важкі й солідні, легкі четвірки і двійки, зовсім маленькі одиночки, стояли байдарки і каное (В. Собко).

○ (1) В одино́чку, у знач. присл. – окремо від інших; самотою.

Дід-вітряк, з-під сивого крила, У мливі теплім, висивсь в одиночку (А. Малишко).