одиночка
ОДИНО́ЧКА, и.
1. ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що одина́к 1, 4.
Бій уже закінчено. Іде перестрілка одиночок (Довж., І, 1958, 124);
А я вже втратив усяку надію що встрелити. Цілив на табунці, гатив на одиночки, і мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Досв., Вибр., 1959, 437).
В одино́чку — окремо від інших; самотою.
Жито мені говорило уранці: — Будь же на мене похожим, синочку, Бачиш, мільйони колосся в багрянці, Будь же мов колос, не стій в одиночку! (Мал., Запов. джерело, 1959, 49).
2. ж., розм. Тюремна камера для одного в’язня.
[Дозорець:] Слухай сюди, Стефане! Попереджаю, що тільки помічу за тобою і тут що-небудь, так і знай — будеш в одиночці сидіти (Вас., ІІІ, 1960, 296);
Василь не спав, ходив з кутка в куток камери, зупинявся, дивився на ті кілька зірочок, які видно було через загратоване вікно його одиночки (Скл., Карпати, II, 1954, 255).
3. спорт. Гоночний човен з одним веслярем.
Тут були величезні вісімки, важкі й солідні, легкі четвірки і двійки, зовсім маленькі одиночки, стояли байдарки і каное (Собко, Матв. затока, 1962, 18).
Значення в інших словниках
- одиночка — одино́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- одиночка — -и. 1》 ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що одинак 1), 4). В одиночку — окремо від інших; самотою. 2》 ж., розм. Тюремна камера для одного в'язня. 3》 спорт. Гоночний човен з одним веслярем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одиночка — ОДИНО́ЧКА, и 1. ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що одина́к 1, 4. Бій уже закінчено. Іде перестрілка одиночок (О. Довженко); А я вже втратив усяку надію що встрелити. Словник української мови у 20 томах
- одиночка — ОДИНА́К (хто діє сам, не спирається на допомогу інших), ОДИНЕ́ЦЬ, ОДИНО́ЧКА розм. Час одинаків у науці минув... необхідні спільні зусилля великих наукових колективів (з журналу); (Мирон:) У досконального пана єсть своя дворянська громада... Словник синонімів української мови