одичавілий
ОДИЧА́ВІЛИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до одича́віти;
// у знач. прикм.
Жили вони [безпритульники], немов ті одичавілі шкодливі коти (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
ОДИЧА́ВІЛИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до одича́віти;
// у знач. прикм.
Жили вони [безпритульники], немов ті одичавілі шкодливі коти (Ю. Збанацький).