1. Словник української мови у 20 томах

одинчик

ОДИ́НЧИК, а, ч.

Пестл. до одине́ць 1.

О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (І. Котляревський);

– Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (А. Кримський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одинчик — оди́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. одинчик — див. дитина; одинак Словник синонімів Вусика
  3. одинчик — -а, ч. Пестл. до одинець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одинчик — ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (Котл., І, 1952, 232); — Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Словник української мови в 11 томах
  5. одинчик — Одинчик, -ка, одинчичок, -чка м. ум. отъ одинець. Словник української мови Грінченка