одинчик
Одинчик, -ка, одинчичок, -чка
м. ум. отъ одинець.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одинчик — оди́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- одинчик — див. дитина; одинак Словник синонімів Вусика
- одинчик — -а, ч. Пестл. до одинець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- одинчик — ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (І. Котляревський); – Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (А. Кримський). Словник української мови у 20 томах
- одинчик — ОДИ́НЧИК, а, ч. Пестл. до одине́ць 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (Котл., І, 1952, 232); — Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Словник української мови в 11 томах