1. Словник української мови у 20 томах

однодвірці

ОДНОДВІ́РЦІ, ОДНОДВО́РЦІ, ів, мн. (одн. однодво́рець, рця, ч.), іст.

Окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством, що сформувалася в Росії та Україні у XVIII ст. з нащадків дрібного чиновництва.

Чоловік Килинин, дрібний чиновничок, умер дуже рано. Потім помер і її батько, небагатий однодворець (А. Кримський);

Підліщани – однодворці, чиншовики. Своєї власної не мали ані клаптя ні польової, ні навіть городньої землі (Є. Кротевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однодвірці — однодворці, -ів, мн. (одн. однодворець, -рця, ч.; однодворка, -и, ж.), іст. Окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством, що сформувалася в Росії та Україні у 18 ст. з нащадків дрібного служилого люду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. однодвірці — ОДНОДВІ́РЦІ, ОДНОДВО́РЦІ, ів, мн. (одн. однодво́рець, рця, ч.), іст. Окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством, що сформувалася в Росії та на Україні у XVIII ст. з нащадків дрібного служилого люду. Словник української мови в 11 томах