1. Словник української мови у 20 томах

однодумець

ОДНОДУ́МЕЦЬ, мця, ч.

Людина однакових з ким-небудь думок, поглядів, переконань.

Черниш відчув себе легко, як буває завжди в товаристві найближчих друзів і однодумців (О. Гончар);

Найвища насолода батькові і матері – виростити людину, яка б розуміла їх, поділяла їх точку зору, була їх однодумцем (В. Логвиненко);

Удовольнившись, він прокрадався до когось із своїх однодумців і, пролежуючи день, обмірковував черговий підпал (Г. Епік).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однодумець — одноду́мець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. однодумець — (у політиці) спільник, побратим; (у вірі) одновірець. Словник синонімів Караванського
  3. однодумець — див. друг; спільник Словник синонімів Вусика
  4. однодумець — [однодумеиц'] -мц'а, ор. -мцеим, ор. -мцеив'і/-мц'у, мн. -мц'і, -мц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. однодумець — -мця, ч. 1》 Людина однакових із ким-небудь думок, поглядів, переконань. 2》 Спільник у якій-небудь справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. однодумець — ТОВА́РИШ (людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях), СПІ́ЛЬНИК, ОДНОДУ́МЕЦЬ, БРА́ТЧИК розм.; КОЛЕ́ГА (за фахом, місцем праці чи навчання); ОДНОКА́ШНИК розм. (спільник у навчанні, військовій службі тощо). Словник синонімів української мови
  7. однодумець — Одноду́мець, -мця, -мцеві; -ду́мці, -мців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. однодумець — ОДНОДУ́МЕЦЬ, мця, ч. 1. Людина однакових з ким-небудь думок, поглядів, переконань. Черниш відчув себе легко, як буває завжди в товаристві найближчих друзів і однодумців (Гончар, III, 1959, 395); Найвища насолода батькові і матері — виростити людину... Словник української мови в 11 томах
  9. однодумець — Однодумець, -мця м. Единомышленникъ. Словник української мови Грінченка