однодумець

Значення в інших словниках

1. однодумець — одноду́мець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. однодумець — (у політиці) спільник, побратим; (у вірі) одновірець. Словник синонімів Караванського
3. однодумець — [однодумеиц'] -мц'а, ор. -мцеим, ор. -мцеив'і/-мц'у, мн. -мц'і, -мц'іў Орфоепічний словник української мови
4. однодумець — -мця, ч. 1》 Людина однакових із ким-небудь думок, поглядів, переконань. 2》 Спільник у якій-небудь справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. однодумець — ОДНОДУ́МЕЦЬ, мця, ч. Людина однакових з ким-небудь думок, поглядів, переконань. Черниш відчув себе легко, як буває завжди в товаристві найближчих друзів і однодумців (О. Словник української мови у 20 томах
6. однодумець — ТОВА́РИШ (людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях), СПІ́ЛЬНИК, ОДНОДУ́МЕЦЬ, БРА́ТЧИК розм.; КОЛЕ́ГА (за фахом, місцем праці чи навчання); ОДНОКА́ШНИК розм. (спільник у навчанні, військовій службі тощо). Словник синонімів української мови
7. однодумець — Одноду́мець, -мця, -мцеві; -ду́мці, -мців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. однодумець — ОДНОДУ́МЕЦЬ, мця, ч. 1. Людина однакових з ким-небудь думок, поглядів, переконань. Черниш відчув себе легко, як буває завжди в товаристві найближчих друзів і однодумців (Гончар, III, 1959, 395); Найвища насолода батькові і матері — виростити людину... Словник української мови в 11 томах
9. однодумець — Однодумець, -мця м. Единомышленникъ. Словник української мови Грінченка